Львів – за Бандеру, Донецьк – за Путіна

Відомо, що ніщо так не об’єднує людей, навіть різних поглядів, як спільні проблеми.

Саме однакові негаразди споріднюють мешканців двох полюсів України – Львова та Донецька. Принаймні такими є результати дослідження, яке провела компанія ДІАЦ і Лабораторія соціальних досліджень Центру підтримки приватної ініціативи. Учора їх оприлюднили у Львівському прес-клубі реформ.

А от роз’єднує львів’ян і донеччан, як того і варто було очікувати, політика: чи внутрішня, чи зовнішня.

Отже, одним з єднальних факторів для Львова і Донецька є висока вартість комунальних послуг. Тарифи ЖКГ не задовольняють 69,3% львів’ян і 76 % донеччан. Також обурює міщан обох обласних центрів низький рівень доходів населення: 51,8% – у Львові, 63% – у Донецьку. Й не дивно, що практично половина населення обох міст переконана: за останній рік ситуація в країні погіршала. Проте показово, що активно боротися з цим, скажімо, брати участь у мітингах та акціях протесту, наразі не налаштовані ні мешканці західної столиці України, ні городяни головного міста Донбасу. Мабуть, ще не припекло. Найбільш дієвим засобом спротиву (чи то проти підвищення комунальних тарифів, чи то припинення подачі теплопостачання, чи навіть зміни керівництва країни) й у Львові, й у Донецьку вважають свій підпис під протестним зверненням.

Зрештою, таку миролюбність мешканців Донецька та Львова можна пояснити їхнім високим моральним рівнем. Принаймні про це свідчить дослідження, адже чимала кількість опитуваних зізналася, що є віруючими: серед львів’ян – 93,5%, донеччан – 65%. Вони вважають обов’язковим для себе жити в любові до Бога, до інших людей і діяти за покликом сумління. За такі життєві принципи виступають у середньому 90% респондентів з обох міст.

А от політика та політики, як свідчать підсумки опитування, справді не можуть об’єднати Схід і Захід. Хто любий львів’янам, той зумовлює спротив у донеччан, і навпаки. Скажімо, найпопулярнішими політиками у Львові є лідер БЮТ Юлія Тимошенко, діяльність якої позитивно оцінюють 34%; екс-керівник МВС Юрій Луценко – 31,5%; Президент Віктор Ющенко – 18,5 %. Іще приблизно такий самий відсоток городян міста Лева оцінює діяльність цих політиків радше позитивно, ніж навпаки. А от кого б не хотів Львів бачити при владі, то це прем’єр-міністра Віктора Януковича – його діяльність негативно оцінили 72%, та нардепа Ріната Ахметова – 67,5%.

У Донецьку ж усе навпаки. Головний ворог – Юлія Тимошенко, проти її діяльності 66% опитаних. Непопулярними особистостями серед донеччан є також Віктор Ющенко – 46% і Юрій Луценко – 35%. Зважаючи на це, не дивно, що своїми лідерами в Донецьку вважають Віктора Януковича, Ріната Ахметова та Миколу Азарова. Варто зауважити, що в Донецьку не схильні підносити своїх улюбленців на вершину владного олімпу. Принаймні кількість тих, хто повністю підтримує провідників, у Донецьку значно менша, ніж львів’ян, які схвалюють діяльність Тимошенко, Ющенка чи Луценка. Так, Януковичем у Донецьку цілком задоволені лише 27%, а Ахметовим – лише 11%.

Відповідно, якби парламентські вибори відбувалися нині, то у Львові 38,3% опитаних проголосували б за БЮТ, а в Донецьку – 55% за Партію регіонів.

Іще доволі цікаво зазначити, кого львів’яни та донеччани вважають віртуальними рятівниками ситуації в країні. У Донецьку 38% респондентів переконані, що в Україні лад зміг би навести Владімір Путін, ще 22% – Іосіф Сталін. У Львові майже 13% переконані, що державі бракує такої особистості, як Степан Бандера. Понад 11% іще покладають сподівання на Президента Віктора Ющенка. Однакова кількість респондентів – 8,9% – не проти, щоб країною нині керували Богдан Хмельницький, Маргарет Тетчер і той самий Іосіф Сталін. Цікаво, що респонденти двох міст зовсім не мають довіри до Леоніда Кучми та Владіміра Лєніна – за них не віддано жодного голосу. І це при тому, що кількох потенційних “виборців” у Донецьку та Львові знайшли Білл Клінтон, Фідель Кастро й Августо Піночет.

Різні думки в містах про країн-союзниць і противників України. Львів’яни серед перших бачать Польщу та Грузію, а донеччани – Росію та Білорусь. Показово, що у Львові 75,5% опитаних першого союзника для донеччан вважають головним противником України. Донецьк такою державою вважає США – 39%, незначну загрозу там бачать із боку Польщі – 6%.

Різні думки в містах і про головне благо України, від якого не можна відступати за жодних умов. Якщо для 84,3% львів’ян – це незалежність держави, то донеччани готові до останнього боротися за вічний союз із Росією (40%) і за необхідність стати членом Єдиного економічного простору разом із Росією, Білоруссю та Казахстаном. У принципі, жителі Донецька готові поборотися за надання російській мові статусу другої державної. За це 92%, натомість 86,8% львів’ян – проти.

І насамкінець хочеться сказати, що, попри кілька об’єднавчих позицій, усе-таки велика частина респондентів і у Львові (21,5%), і в Донецьку (34%) переконана, що розкол між населенням Сходу та Заходу країни нині справді існує. Проте 59,8% львів’ян і 36% донеччан передусім вважають себе громадянами України, а вже потім львів’янами, галичанами, донеччанами чи представниками Донбасу.